25 років тому до великої родини товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця приєдналася Служба розшуку Товариства Червоного Хреста України. #службарозшуку

Протягом усіх цих років ми намагаємося бути поруч з тими родинами, яким потрібна наша допомога – знайти рідних, встановити долю зниклих без вісти, увічнити пам’ять полеглих… Часом нам буває досить тяжко, адже ми проживаємо життя дитини, в якої репресували батьків (нехай зараз цій дитині вже 70 – але ж то її батьки); сестри, чий брат загинув на чужині й вона не знає, в якій країні покласти квіти на його могилу; брата, чию єдину сестру депортували в далекому 1942р. на примусові роботи і все своє життя він її шукає, шукає, шукає; матері, чий 20-річний син зник безвісти два роки тому на сході України... Жодна історія не лишає байдужим, і лише тоді ти розумієш, яке це щастя – знати про своїх рідних, мати змогу бачити їх, говорити з ними і просто доторкнутися до них...

Для тих, хто був і лишається з нами протягом цих 25 років, допомагає нам, розуміє нас, звертався чи звернеться до нас за допомогою, ми розпочинаємо серію публікацій - часопис становлення та розвитку Служби розшуку Товариства Червоного Хреста України та сподіваємось на зворотній зв’язок: нам важливо почути вашу думку, ваші відгуки та побажання. Отже...

1 червня 1992 р. в Національному комітеті Товариства Червоного Хреста України створено відділ розшуку. Невдовзі після цього перший керівник відділу розшуку, Борис Єненко, здійснив візит до Центру розшуку та інформації Російського Червоного Хреста для ознайомлення з методологією розшукової діяльності. Попри обмеженість людських ресурсів та технічних засобів, в 1992 році українські громадяни отримували від Служби розшуку близько 200 довідок щомісяця для відвідування військових поховань рідних за кордоном.

Детальніше - http://redcross.org.ua/rfl/