 | |  |
|
Діяльність Червоного Хреста тісно пов’язана з військовими діями, конфліктами, від наслідків яких волонтери організації весь час прагнуть захищати людей. Варто згадати славнозвісного швейцарця Анрі Дюнана, активного громадського діяча. Саме він 1863 р. і започаткував Міжнародний Рух Червоного Хреста. Його емблемою став червоний хрест на білому тлі. Поєднання кольорів взято з державного прапору Швейцарії з тією різницею, що на прапорі цієї країни білий хрест на червоному тлі.
Дещо пізніше відбулася зміна символіки, що була викликана кризою на Сході (1875-1878 рр.) та російсько-турецькою війною (1877-1878 рр.). Османська імперія дозволила діяльність Червоного Хреста на свої території, проте лише за умови зміни емблеми на Червоний Півмісяць. Рух Червоного Хреста набуває все більшої популярності. В різних країнах починають створюватися добровільні товариства допомоги пораненим і хворим.
А в 1864 року в Женеві відбулося підписання історичної Конвенції «Про поліпшення долі поранених у діючих арміях». Російський Червоний Хрест, до якого належала добре організована українська ланка, надавав значну допомогу військово-медичній службі армії в усіх війнах, що їх вела імперія. Активну допомогу Товариство надавало в медичному обслуговувані цивільного населення. Функціонувало ряд лікарень, аптек, пральні та лазні Червоного Хреста. Активну участь в роботі Червоного Хреста брали видатні вчені-медики: М.Пирогов, С.Боткін, І.Мечников, М.Бурденко, М.Скліфасовський, Д.Заболотний та багато інших. Серед відомих активістів Товариства неможливо не згадати А.Чехова, М.Булгакова, К.Паустовського.
М.І. Пироговим, під час кримської війни були закладені підвалини Червоного Хреста як спеціальної організації з надання допомоги пораненим на полі бою. Він уперше сформував загони сестер милосердя для догляду за пораненими й хворими солдатами, створив спеціалізовані підрозділи сестер, кожний з яких займався своєю справою, рятуючи людські життя – сортували поранених за важкістю стану, асистували під час операцій, транспортували поранених і хворих, які не потребували негайної операції. «Доведено досвідом, - стверджував М.Пирогов, що ніхто краще за жінку не може співчувати стражданням нужденних, оточуючи їх піклуванням. Важко визначити чому слід більше дивуватись – витримці цих сестер чи самовідданості солдатів при виконанні обов’язків» Прибувши в числі британських сестер-добровольців у листопаді 1854 року до Криму під час кримської війни Флоренс Найтінгел, самовіддано допомагала пораненим . Після повернення на батьківщину вона заснувала в Лондоні першу в Європі світську школу милосердя… Медаллю, що носить її ім’я, нагороджені сотні самовідданих працівниць та активістів Червоного Хреста в усьому світі, у тому числі 23 – в Україні.
Під час Першої світової війни Червоний Хрест намагався примусити сторони конфлікту відмовитись від використання хімічної зброї, допомагав біженцям, військовополоненим та репатріантам. У часи Другої світової війни робота організації ускладнилась тотальним характером збройного конфлікту, який стосувався не тільки військовослужбовців, але й громадянського населення воюючих країн. Окрім того нацистський режим не визнавав багатьох міжнародних угод, в тому числі Женевської конвенції.
Підписання в 1949 році чотирьох Женевських конвенцій, а пізніше двох додаткових протоколів, значно розширило сферу діяльності організації. Так, Червоний Хрест став надавати допомогу не тільки громадянським та жертвам військових, міжнародних і локальних конфліктів, а також політичним і неполітичним полоненим. Червоний Хрест тричі ставав лауреатом Нобелівської премії – в 1917, 1945, 1963 роках.
Наша місія
Основною метою діяльності Товариства є захист життя людини, попередження та полегшення людських страждань під час збройних конфліктів, стихійного лиха, катастроф та аварій, надання допомоги медичній службі збройних сил і органам охорони здоров'я, сприяння органам державної влади України у їх діяльності в гуманітарній сфері.
Наші принципи
В своїй діяльності волонтери та співробітники Товариства Червоного Хреста України завжди керуються Основоположними принципами Міжнародного червонохресного руху, що ґрунтуються на одвічному прагненні людей до миру й злагоди: гуманність, неупередженість, нейтральність, незалежність, добровільність, єдиність, універсальність.
| |
 | |  |
|
|
